Кольори шкіри й слизуватих оболонок людини обумовлений в основному кількісним й якісним співвідношенням п'яти найважливіших пігментів: меланина, меланоида, каротину, відновленого й окисленого гемоглобіну. Пігментні розлади (дисхромия) - посилення або ослаблення нормального фарбування шкіри - це результат дисфункции меланосом (пігментних кліток), тісно пов'язаної зі змістом в організмі вітамінів, ферментів, станом ендокринної системи, генетичними факторами.
Недолік вітамінів А, З, РР підсилює меланогенез, недолік вітамінів групи В - знижує його. На активність меланосом впливають гормони надпочечников, щитовидної залози, полові гормони, мікроелементи (мідь, цинк, залізо), внутрішньоклітинні ферменти шкіри. Розладу пігментації шкіри й слизуватої оболонки рота ділять на гиперхромии й гипохромии.
Гиперхромии - це надлишкове й не завжди зникаюче відкладення пігменту в шкірі, чим воно відрізняється від засмаги. Сверхпигментация може виникнути як самостійне захворювання або після різних дерматозів (псоріазу, червоного плоского лишаю, герпертиформного дерматозу). Може розвитися при важких соматических захворюваннях, поразках щитовидної (гипер- і гипотиреозах), пухлинах гіпофіза, пелагрі й т.д.
Гипохромии - зниження ступеня природного фарбування шкіри - обумовлені скороченням або повним зникненням у ній нормального пігменту. Бувають загальні (тобто захоплюючий весь шкірний покрив) і часткові, уроджені й придбані. З останніх - первинні (самостійна форма) і вторинні (наслідку захворювання якогось органа).
Инфо
| Сайт разработан: 2007-2008 | Клуб семейной медицины "Небокрай" | При использовании публикаций с нашего ресурса обратная ссылка обязательна |
